Наступність дошкільної, початкової та основної ланок освіти: Досвід роботи

Проблема наступності

між ступенями освіти

Зміст кожної освітньої галузі впроваджується поетапно – дошкільна освіта, початкова школа, середня освітня ланка. Тому проблема наступності між ступенями освіти стала особливо актуальною. Для кожного етапу розроблений Базовий компонент освіти, Державний стандарт, базовий навчальний план і програми. Проблема наступності в навчанні досить складна через цілий ряд причин.
Одним із факторів, які забезпечують ефективність освіти, є неперервність і наступність у навчанні. Під наступністю розуміють неперервність на межах різних етапів або форм навчання (дитячий садок — школа, початкова школа – середня школа тощо).

Наступність – забезпечення безперервного процесу виховання та навчання дитини, що має загальні специфічні цілі для кожного вікового періоду.

Наступність між дошкільною та початковою ланками освіти

Проводяться батьківські збори в ДНЗ з батьками майбутніх першокласників, відвідування учителями початкових класів навчальних занять у дитячому садку, відвідування вихователями ДНЗ №1 "Сонечко" уроків вчителів початкових класів, спільні методичні об'єднання вчителів початкових класів із вихователями ДНЗ.

https://docs.google.com/presentation/d/156trQzO4SZy87Ujrm0B0gQ3Rs3JweMUQzlZt0_IY-AM/pub?start=true&loop=false&delayms=3000

Підготовчі заняття з майбутніми першокласниками

Наступність між початковою та основною ланками освіти

З цією метою проводяться педконсіліуми, відвідування уроків в 4 класі вчителями основної школи.

Психолого-педагогічний консиліум

«Адаптація учнів п’ятих класів

до нових умов навчання.

Проблеми наступності у навчанні»

Презентація "Адаптація учнів 5-го класу"

Впровадження нового

Державного стандарту початкової, базової і повної загальної середньої освіти

Головна сторінка » Статті » Професійний розвиток в ДНЗ » Перше перехрестя: дитина між дитсадком і школою Перше перехрестя: дитина між дитсадком і школою 7 квітня 2017 5818 Зберегти собі: Корисне 37 Статті за темою Завдання та повноваження Державної служби якості освіти 19 Методична робота в закладі дошкільної освіти 40 Дистанційний курс «Інтелектуальні карти в освітньому процесі, самоосвіті та управлінні» 18 Який тарифний розряд учителя з дипломом бакалавра 33 Як створити лепбук для дошкільників 37 Питання наступності між дошкільною та початковою ланками освіти, як не прикро, з року в рік не втрачає актуальності. Невже принцип наступності є лозунгом і втілюється лише на папері? Як налагодити взаємодію між педагогами дошкільних закладів та початкової школи? Як їм стати партнерами? Як зробити так, щоб «рух» кожної дитини та її батьків від першого освітнього осередку до наступних був поступальним, без «контрольно-пропускних пунктів на «кордоні»? Чи можливо це? Усі ці запитання ми поставили науковцям і педагогам-практикам. І ось що дізналися… Кому потрібна наступність Наталя ГАВРИШ, головний науковий співробітник лабораторії дошкільного виховання Інституту проблем виховання НАПН України, д-р пед. наук, професор Чи хто знає дитину, яка не мріє якнайшвидше стати дорослою, вправною, впливовою, успішною? Здебільшого трирічні діти про свої найближчі перспективи кажуть так (повторюючи за дорослими): «Скоро піду до школи». І промовляють ці слова, наче молитву, не зовсім усвідомлюючи, що криється за цими словами. Зазвичай батьки також починають думати про те, як найліпше підготувати дитину до школи, чи не з перших місяців життя малюка. Як наслідок і виникає «перебір» із репетиторами та гуртками. Батьки часто розглядають дошкільний навчальний заклад як «школу для маленьких», де передусім дитину мають навчити читати, писати, рахувати. Однак що менше залишається часу до вступу до школи, то глибшими смислами для дітей наповнюється слово «школа», то менше, на жаль, дітей із радістю очікують на цю знаменну подію — уперше переступити поріг школи. Дошкільники переважно чекають цього дня із тривогою, а хтось узагалі не хоче йти до школи. Часто дорослі кажуть дитині: «Тебе там навчать…». Зверніть увагу: не «ти сам маєш навчитися», а «тебе там навчать». Мимоволі в дитини формується настанова: «Нехай мене хтось навчить…», — тобто дитина налаштовується посісти позицію пасивного спостерігача. Як правило, відповідальність за результат «свербить» лише вчителеві: «Необхідно, аби діти засвоїли програму! Відповідність стандартам — понад усе». Однак школяр не бачить своєї кінцевої цілі, тому для учителя він — не соратник. Батьки зазвичай також не знають основної мети освітнього процесу. Учитель сам по собі, а школяра «тягнуть на мотузці» від одного завдання до наступного. А ми, впроваджуючи чи принаймні декларуючи особистісно орієнтований підхід до освіти, говоримо про те, що нині дитина має: свідомо сприймати все, що відбувається з нею, у її житті відповідально ставитися до прийняття цілей. Це забезпечує її особистісне включення, активність. Але насправді розмова про інше. Дитина опиняється на першому перехресті свого життя: старший дошкільник — на «порозі» ШКОЛИ. Перехід із дитячого садка до школи може бути для дитини доволі болісним процесом, а іноді навіть негативно позначитися на її фізичному та психічному здоров’ї. А може, навпаки, відбутися майже непомітно, якщо дитина соціально адаптована, пристосована до вимог навчального закладу. У такому разі навчання у школі, цілком імовірно, приноситиме дитині задоволення і сприятиме її особистісному розвитку, розкриттю природного потенціалу. Дошкільна освіта VS. Початкова освіта Христина БАРНА, викладач кафедри педагогіки та методики дошкільної та початкової освіти Мукачівського державного університету, вихователь із двадцятирічним стажем роботи Складність проблеми у тому, що представники двох суміжних ланок — дошкільної та початкової освіти: не можуть знайти спільної мови «нагороджують» одне одного «докорами» звинувачують одне одного у нерозумінні цінностей, притаманних кожній з освітніх ланок. На так званому «контрольно-пропускному пункті» шкільного порогу стоїть вступне тестування, діагностування (офіційні листи із заборонами не допомагають — педагоги все одно проводять співбесіди з майбутніми першокласниками). Подібних вступних випробувань неабияк бояться батьки. Тож до яких лиш дій не вдаються, прагнучи підготувати до них дитину: водять на заняття до центрів раннього розвитку залучають до секційно-гурткової роботи наймають гувернерів, репетиторів тощо. В очікуванні вступного діагностування батьки починають ставити високі вимоги до педагогів дошкільного навчального закладу, створюючи тим самим «нервову» ситуацію переведення життя групи «на рейки одноколійки» з надписом «Підготовка до школи» і девізом «Спочатку підготуємося — потім заживемо». Цілеспрямоване формування «шкільних умінь» у п’яти-шестирічок в індивідуальному порядку хоч і дає ліпший результат, проте здебільшого «відбиває» у дітей інтерес до занять, адже мотиви для такого навчання мають лише їхні батьки. А діти, які недогралися, недобігали, недобавилися, продовжують прагнути цього понад усе і у своєму шкільному житті. Бесіда з майбутньою першокласницею – Хочеш до школи? – Мугу – А як гадаєш, чого школа має навчити дітей? – Вона має навчити дітей плавати. Я зовсім не вмію. А ще… про космос там, як зробити різні наклейки… Тобто, навчити того, про що я ще не знаю – А що має вміти майбутній школяр? – Задачі розв’язувати, писати, читати. Але я все це вже вмію – А що ж ти робитимеш, коли вчителька навчатиме дітей усього цього? – Я просто пропускатиму ці уроки – Якою має бути вчителька? – Доброю. Не сердитися, коли у тебе щось не виходить, а допомагати. Ще вона має бути красивою, щоб її всі учні любили. І вона має бути високою й стрункою, щоб бачити, як усі працюють – А яким ти хотіла би бачити свій клас? – Красивим, щоб парти необідрані були. Іграшок не має бути, тому що замість іграшок — уроки. Це дуже важливо – Щось непокоїть тебе, коли думаєш про школу? – Ні. Усе буде добре, я впевнена Готовність до шкільного життя — це забезпечення наступностіДжерело: https://www.pedrada.com.ua/article/1262-qqq-17-m4-07-04-2017-pershe-perehrestya-ditina-mj-ditsadkom-shkoloyu
Будь-яке використання матеріалів можливе лише за наявності гіперпосилання.

Готовність до шкільного життя — це забезпечення наступностіДжерело: https://www.pedrada.com.ua/article/1262-qqq-17-m4-07-04-2017-pershe-perehrestya-ditina-mj-ditsadkom-shkoloyu
Будь-яке використання матеріалів можливе лише за наявності гіперпосилання.

На сучасному розвитку освітнього середовища завданнями співпраці ДНЗ і школи є:

створення психолого-педагогічних умов, що забезпечують сприятливий перебіг процесу адаптації першокласників до шкільного навчання (природність переходу з дитячого саду в школу);
поліпшення підготовки до навчання в школі 5-6 річних дітей;
поглиблення інтересу до життя в школі;
надання допомоги сім'ї в новій ситуації, що виникає при підготовці до навчання в школі і при вступі дитини до школи.

/Files/images/dnz_shkola/risunok8_3_.png

Поєднання дошкільної і початкової освіти створює передумови для реалізації індивідуальності кожного вихованця, що значно складніше зробити у масовій школі. Як свідчать дослідження, об’єднання у комплексі двох підсистем значно посилює його виховні можливості, створює умови для психологічно комфортного переходу дитини з дитсадка у школу.

Психологічний аспект:

вивчення особливостей розвитку дітей на перехідному етапі;
визначення специфіки переходу від ігрової до навчальної діяльності;
забезпечення психологізації навчально-виховного процесу як умови формування особистості на двох рівнях.

Методичний аспект:

взаємне ознайомлення з методами і формами навчально-виховної роботи в старшій групі дошкільного закладу та в 1-му класі школи;
забезпечення наступності щодо методів та прийомів роботи з дітьми з розвитку мовлення, математики, ознайомлення з навколишнім, фізичного, естетичного, соціального виховання.

Цей аспект реалізується через взаємовідвідування вихователями та вчителями занять (уроків) з наступним спільним обговоренням, семінари-практикуми з певних методик; проведення спільних педагогічних нарад, виставок, конференцій; взаємо-консультування педагогами; обмін передовим педагогічним досвідом роботи тощо.

Практичний аспект:

попереднє знайомство вчителів із своїми майбутніми учнями;
кураторство вихователями своїх колишніх вихованців;
форми взаємодії педагогічних колективів: семінари, семінари-практикуми, тренінги (педагогічного спілкування, комунікативних умінь), спільна робота практичного психолога з вчителями та вихователями дошкільних груп);
система відвідування вчителями старших груп, спостереження за діяльністю дітей на заняттях та поза ними; бесіди з дітьми та їх вихователем; створення школи майбутнього першокласника”; організація спільних концертів, спортивних змагань; ремонт і виготовлення іграшок дітьми тощо.

Форми здійснення наступності ДНЗ і школи

Форми здійснення наступності можуть бути різноманітними і їх вибір обумовлений ступенем взаємозв'язку, стилем, змістом взаємин освітніх установ. Зазвичай на початку навчального року педагогами складається єдиний спільний план, метою якого і є конкретизація роботи за трьома основними напрямками:

робота з дітьми;
взаємодія педагогів;
співпраця з батьками.

Форми здійснення наступності:

1. Робота з дітьми:

екскурсії в школу;
відвідування шкільного музею, бібліотеки;
знайомство та взаємодія дошкільнят з учителями та учнями початкової школи;
участь у спільній освітньої діяльності, ігрових програмах;
виставки малюнків і виробів;
зустрічі та бесіди з колишніми вихованцями дитячого саду (учні початкової та середньої школи);
спільні свята (День знань, посвята в першокласники, випускний в дитячому саду тощо) і спортивні змагання дошкільнят та першокласників;
участь у театралізованій діяльності;
відвідування дошкільнятами адаптаційного курсу занять, організованих при школі (заняття з психологом, логопедом, музичним керівником і ін. фахівцями школи).

2. Взаємодія педагогів:

спільні педагогічні ради (ДНЗ і школа);
семінари, майстер-класи;
круглі столи педагогів ДНЗ та вчителів школи;
психологічні та комунікативні тренінги для вихователів та вчителів;
проведення діагностики по визначенню готовності дітей до школи;
взаємодія медичних працівників, психологів ДНЗ і школи;
відкриті покази освітньої діяльності в ДОУ і відкритих уроків в школі;
педагогічні та психологічні спостереження.

3. Співпраця з батьками:

спільні батьківські збори з педагогами ДНЗ та вчителями школи;
круглі столи, дискусійні зустрічі, педагогічні «вітальні»;
батьківські конференції, вечори запитань і відповідей;
консультації з педагогами ДНЗ і школи;
зустрічі батьків з майбутніми учителями;
дні відкритих дверей;
творчі майстерні;
анкетування, тестування батьків для вивчення самопочуття сім'ї напередодні шкільного життя дитини і в період адаптації до школи;
освітньо-ігрові тренінги та практикуми для батьків дітей дошкільного віку, ділові ігри, практикуми;
сімейні вечори, тематичні дозвілля;
візуальні засоби спілкування (стендова матеріал, виставки, поштовий ящик питань і відповідей тощо);
засідання батьківських клубів (заняття для батьків і для дитячо-батьківських пар).

Головна сторінка » Статті » Професійний розвиток в ДНЗ » Перше перехрестя: дитина між дитсадком і школою Перше перехрестя: дитина між дитсадком і школою 7 квітня 2017 5818 Зберегти собі: Корисне 37 Статті за темою Завдання та повноваження Державної служби якості освіти 19 Методична робота в закладі дошкільної освіти 40 Дистанційний курс «Інтелектуальні карти в освітньому процесі, самоосвіті та управлінні» 18 Який тарифний розряд учителя з дипломом бакалавра 33 Як створити лепбук для дошкільників 37 Питання наступності між дошкільною та початковою ланками освіти, як не прикро, з року в рік не втрачає актуальності. Невже принцип наступності є лозунгом і втілюється лише на папері? Як налагодити взаємодію між педагогами дошкільних закладів та початкової школи? Як їм стати партнерами? Як зробити так, щоб «рух» кожної дитини та її батьків від першого освітнього осередку до наступних був поступальним, без «контрольно-пропускних пунктів на «кордоні»? Чи можливо це? Усі ці запитання ми поставили науковцям і педагогам-практикам. І ось що дізналися… Кому потрібна наступність Наталя ГАВРИШ, головний науковий співробітник лабораторії дошкільного виховання Інституту проблем виховання НАПН України, д-р пед. наук, професор Чи хто знає дитину, яка не мріє якнайшвидше стати дорослою, вправною, впливовою, успішною? Здебільшого трирічні діти про свої найближчі перспективи кажуть так (повторюючи за дорослими): «Скоро піду до школи». І промовляють ці слова, наче молитву, не зовсім усвідомлюючи, що криється за цими словами. Зазвичай батьки також починають думати про те, як найліпше підготувати дитину до школи, чи не з перших місяців життя малюка. Як наслідок і виникає «перебір» із репетиторами та гуртками. Батьки часто розглядають дошкільний навчальний заклад як «школу для маленьких», де передусім дитину мають навчити читати, писати, рахувати. Однак що менше залишається часу до вступу до школи, то глибшими смислами для дітей наповнюється слово «школа», то менше, на жаль, дітей із радістю очікують на цю знаменну подію — уперше переступити поріг школи. Дошкільники переважно чекають цього дня із тривогою, а хтось узагалі не хоче йти до школи. Часто дорослі кажуть дитині: «Тебе там навчать…». Зверніть увагу: не «ти сам маєш навчитися», а «тебе там навчать». Мимоволі в дитини формується настанова: «Нехай мене хтось навчить…», — тобто дитина налаштовується посісти позицію пасивного спостерігача. Як правило, відповідальність за результат «свербить» лише вчителеві: «Необхідно, аби діти засвоїли програму! Відповідність стандартам — понад усе». Однак школяр не бачить своєї кінцевої цілі, тому для учителя він — не соратник. Батьки зазвичай також не знають основної мети освітнього процесу. Учитель сам по собі, а школяра «тягнуть на мотузці» від одного завдання до наступного. А ми, впроваджуючи чи принаймні декларуючи особистісно орієнтований підхід до освіти, говоримо про те, що нині дитина має: свідомо сприймати все, що відбувається з нею, у її житті відповідально ставитися до прийняття цілей. Це забезпечує її особистісне включення, активність. Але насправді розмова про інше. Дитина опиняється на першому перехресті свого життя: старший дошкільник — на «порозі» ШКОЛИ. Перехід із дитячого садка до школи може бути для дитини доволі болісним процесом, а іноді навіть негативно позначитися на її фізичному та психічному здоров’ї. А може, навпаки, відбутися майже непомітно, якщо дитина соціально адаптована, пристосована до вимог навчального закладу. У такому разі навчання у школі, цілком імовірно, приноситиме дитині задоволення і сприятиме її особистісному розвитку, розкриттю природного потенціалу. Дошкільна освіта VS. Початкова освіта Христина БАРНА, викладач кафедри педагогіки та методики дошкільної та початкової освіти Мукачівського державного університету, вихователь із двадцятирічним стажем роботи Складність проблеми у тому, що представники двох суміжних ланок — дошкільної та початкової освіти: не можуть знайти спільної мови «нагороджують» одне одного «докорами» звинувачують одне одного у нерозумінні цінностей, притаманних кожній з освітніх ланок. На так званому «контрольно-пропускному пункті» шкільного порогу стоїть вступне тестування, діагностування (офіційні листи із заборонами не допомагають — педагоги все одно проводять співбесіди з майбутніми першокласниками). Подібних вступних випробувань неабияк бояться батьки. Тож до яких лиш дій не вдаються, прагнучи підготувати до них дитину: водять на заняття до центрів раннього розвитку залучають до секційно-гурткової роботи наймають гувернерів, репетиторів тощо. В очікуванні вступного діагностування батьки починають ставити високі вимоги до педагогів дошкільного навчального закладу, створюючи тим самим «нервову» ситуацію переведення життя групи «на рейки одноколійки» з надписом «Підготовка до школи» і девізом «Спочатку підготуємося — потім заживемо». Цілеспрямоване формування «шкільних умінь» у п’яти-шестирічок в індивідуальному порядку хоч і дає ліпший результат, проте здебільшого «відбиває» у дітей інтерес до занять, адже мотиви для такого навчання мають лише їхні батьки. А діти, які недогралися, недобігали, недобавилися, продовжують прагнути цього понад усе і у своєму шкільному житті. Бесіда з майбутньою першокласницею – Хочеш до школи? – Мугу – А як гадаєш, чого школа має навчити дітей? – Вона має навчити дітей плавати. Я зовсім не вмію. А ще… про космос там, як зробити різні наклейки… Тобто, навчити того, про що я ще не знаю – А що має вміти майбутній школяр? – Задачі розв’язувати, писати, читати. Але я все це вже вмію – А що ж ти робитимеш, коли вчителька навчатиме дітей усього цього? – Я просто пропускатиму ці уроки – Якою має бути вчителька? – Доброю. Не сердитися, коли у тебе щось не виходить, а допомагати. Ще вона має бути красивою, щоб її всі учні любили. І вона має бути високою й стрункою, щоб бачити, як усі працюють – А яким ти хотіла би бачити свій клас? – Красивим, щоб парти необідрані були. Іграшок не має бути, тому що замість іграшок — уроки. Це дуже важливо – Щось непокоїть тебе, коли думаєш про школу? – Ні. Усе буде добре, я впевнена Готовність до шкільного життя — це забезпечення наступності Ольга БЕЗСОНОВА, завідувач дошкільного навчального закладу № 67 «Сонячний», м. Краматорськ, Донецька обл., мама молодшої школярки У кожного учасника освітнього процесу в кожній ланці освіти повинні бути свої завдання: вихователь має опікуватися формуванням передусім базових особистісних якостей дітей, розвитком їхніх психічних процесів, у чому, до речі, полягає основна суть його роботи батькам необхідно формувати самостійність своєї дитини, розвивати її вміння й навички, збагачувати її соціальний і життєвий досвід. Чи потрібно навчати дошкільників читати й писати? Сучасні програми розвитку дитини дошкільного віку не містять вимоги цілеспрямовано формувати ці навички. Та щоб полегшити перехідний період, на мою думку, як педагога-практика і мами молодшої школярки, дитина ще до вступу до школи має оволодіти читанням як інструментом одержання нової інформації. Проте «з-під палки» навчати читання не слід. І з огляду на істотні індивідуальні відмінності між дітьми, у вчителя із цим завжди будуть проблеми. Тож йому слід бути готовим навчати дітей із різним рівнем підготовки. Кожна дитина індивідуальна. Тож вона іде до школи з різними думками та бажаннями. Хтось із дітей за останній рік перебування в дитячому садку навчився читати, рахувати, писати. Комусь це не вдалося, що викликало занепокоєння у батьків, бо, на їхню думку, перший крок до школи має бути сходинкою до успіху. Та насправді показники готовності дитини до шкільного навчання відрізняються від батьківських уявлень. Головними показниками готовності дитини до школи батьки вважають сформовані вміння читати та рахувати. Вони, так би мовити, відпрацьовують у дітей саме ці вміння, відвідуючи з ними всілякі центри розвитку, сповнюючи вільний час дитини спілкуванням з учителем-репетитором. Та насправді у перші дні, тижні перебування дитини у школі важливими є зовсім інші речі — чи дитина сама: одягнеться, застебнеться не згубить свої речі у великому приміщенні школи сходить у туалет візьме собі поїсти у їдальні. У дитячому садку ці моменти відстежував вихователь та завжди надавав допомогу, а у школі дитині доводиться покладатися лише на свої сили. Часто виникають проблеми й у дітей, які не відвідували дошкільний навчальний заклад. Перед ними постає додаткове завдання — навчитися спілкуватися та знаходити спільну мову з дорослими та одноліткамиДжерело: https://www.pedrada.com.ua/article/1262-qqq-17-m4-07-04-2017-pershe-perehrestya-ditina-mj-ditsadkom-shkoloyu
Будь-яке використання матеріалів можливе лише за наявності гіперпосилання.

Сторінки